У квітні цього року народні депутати України не підтримали законопроект, відповідно до якого парламентські партії повинні були звітуватися за виконання своїх передвиборчих та партійних програм. За проект рішення проголосувала якась жменька парламентаріїв. Для більшості простих українців така подія у стінах парламенту залишилась практично непоміченою. Виборці ж бо, хоч і голосують на виборах за «представників волі народу», більшість з них в очі не бачили тих, кого вони обирали. Народ не питає – то й відповідати нема необхідності, переконані «вершителі долей» мільйонів українців. До того ж, закон про статус нардепа не зобов’язує їх подавати звіт своїм виборцям. Тож виходить так, що якщо майбутній кандидат в депутати щось там і обіцяв своїм виборцям, відповідальності з нього «як з гуся води».
За таких обставин виникає логічне запитання: для чого тоді громадяни обирають депутатів в раду? Очевидно, щоб саме ці обрані представники приймали рішення в інтересах цієї громади, яка надала їм мандат довіри. Депутатів обирають люди і саме вони мають право запитати у них: «А що ви зробили для нас?». Обов’язок кожного депутат прозвітуватися перед виборцями мінімум раз на рік, як того вимагає закон. Відповідно до діючого українського законодавства, на відміну від депутатів Верховної Ради України, обранці місцевої ради є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу і їм підзвітним (частина 3 статті 11 Закон України “Про статус депутатів місцевих рад”). Відповідно до ст.16 того ж Закону депутат місцевої ради періодично, але не рідше одного разу на рік, зобов’язаний звітувати про свою роботу перед виборцями відповідного виборчого округу, об’єднаннями громадян.
Проте, не зважаючи на вказані статті закону та чітко зазначені в них вимоги, виконувати їх місцеві депутати не вельми поспішають. За кілька останніх років лишень кілька політичних сил, представлених у стінах Луцької міської ради спромоглися прозвітуватися про плоди своєї діяльності на благо виборців.
Окрім цього, місцева рада повинна визначати орієнтовні строки проведення звітів депутатів місцевої ради перед виборцями. Адже депутатський звіт це, в першу чергу, — обов’язок кожного депутата місцевої ради забезпечити право громадян на отримання інформації про свою діяльність.
Однак, дотепер такого рішення про обов’язковість звітування депутатів перед виборцями у Луцькій міській раді немає, як не було його і у попередньому скликанні ради. Саме тому, мною було внесено на розгляд чергової сесії ради проект рішення «Про проведення перед виборцями звітів депутатів міської ради VI скликання за період 2010-2011 років». Голосування з даного проекту рішення покаже лучанам, хто з народних обранців за прозорий діалог з громадою, а кого і так пронесе, бо можна зручно відсидітися за спинами колег. Це голосування стане лакмусовим папірцем і для людей, і для депутатів. Всі побачать, хто не хоче розповідати про свої справи і кому не варто давати мандат довіри. Розумію, що для деяких моїх колег-депутатів це не зручно, особливо коли немає про що звітувати. Переконаний, що більшість моїх колег щиро вболівають за стан справ у місті і сумлінно працюють над їх вирішенням. Щиро сподіваюся, що це рішення буде прийняте, бо воно за відкритий діалог з людьми.
http://www.volynnews.com/blogs/8/501/
У квітні цього року народні депутати України не підтримали законопроект, відповідно до якого парламентські партії повинні були звітуватися за виконання своїх передвиборчих та партійних програм. За проект рішення проголосувала якась жменька парламентаріїв. Для більшості простих українців така подія у стінах парламенту залишилась практично непоміченою. Виборці ж бо, хоч і голосують на виборах за «представників волі народу», більшість з них в очі не бачили тих, кого вони обирали. Народ не питає – то й відповідати нема необхідності, переконані «вершителі долей» мільйонів українців. До того ж, закон про статус нардепа не зобов’язує їх подавати звіт своїм виборцям. Тож виходить так, що якщо майбутній кандидат в депутати щось там і обіцяв своїм виборцям, відповідальності з нього «як з гуся води».