Андрій Козюра, переконує, що не використовував депутатство не за призначенням, але… від подібного не зарікається.

Поспілкуватися у форматі інтерв’ю Андрій Козюра, депутат Луцької міської ради, погодився одразу. Мовляв, для преси – відкритий. Відтак порозмовляти домовилися в офісі керівника фракції «Наша Україна». Йдучи на зустріч, зловила себе на думці: чи є в робочому кабінеті Андрія Григоровича портрет Віктора Ющенка та інша помаранчева атрибутика? Немає. Чому? Про це та про багато іншого обранець луцької громади розповів «Волинській газеті».-  Андрію Григоровичу, зважаючи на те, що нашу бесіду довелося кілька разів переносити, хочу розпочати її з наступного: які справи – керівництво юридичною фірмою чи проблеми громади – займають так багато вашого часу?

– Насправді ці дві сфери вимагають чимало зусиль. На громадську та депутатську діяльність витрачаю більше часу, хоча не отримую від того жодних матеріальних надходжень. Однак юриспруденція була першою справою, яка припала мені до душі, й власне цим заробляю на життя.
– Сьогодні ви лише керуєте справами в компанії чи продовжуєте бути юристом-практиком?
– Керувати юридичною компанією без практики абсолютно нереально. Для прийняття будь-якого рішення вчасно й по суті необхідно як мінімум мати професійний досвід. Це – перше. Друге – потрібно глибоко вникати в суть справи, аби те рішення було виваженим. А без практичних навичок цього досягти просто не вдасться.
– Коли ми записували інтерв’ю попереднього разу, ви зауважували, що маєте бажання знову йти в депутати. Зрештою, так і сталося. Скажіть, чи виправдалися сподівання щодо роботи у складі депутатського корпусу шостого скликання?
– Скажу, що рада попереднього скликання й нинішня – кардинально та діаметрально протилежні за складом та професійним рівнем.
– Склад і професійний рівень погіршився чи покращився?
– Не буду казати, в який бік – покращення чи погіршення – відбулися зміни. Зауважу: рада – просто інша. З ким легше працювалося? Для мене особисто – з Миколою Романюком. Це – людина слова. Він справді підходить до вирішення будь-якого питання незаангажовано.
– Чи поєднують вас із міським головою особисті стосунки? Пам’ятаю, що на початках каденції ради шостого скликання Микола Ярославович не раз називав Андрія Козюру Григорієм, себто іменем вашого батька…
– Насправді Миколу Ярославовича знаю давно. Мій батько та нинішній мер є професійними банкірами.
– На сьогодні рада фактично розмежована на два табори: ті, хто підтримує ініціативи мера, і його опоненти. Відтак вас, Андрію Григоровичу, слід зараховувати до першого табору?
– Ми про це голосно заявили. Більше того: група «Рідне місто» (Андрій Козюра очолив це депутатське об’єднання, – авт.) підписала угоду з міським головою про співпрацю з метою реалізації передвиборчих обіцянок. Члени групи поставили підписи під наступними рядками: докладатимемо максимум зусиль, аби програми, з якими йшли на вибори, були реалізовані впродовж каденції та періоду здійснення повноважень ради і міського голови.
– Ви зауважували про помітні зміни в раді. Як на мене, іншим став і депутат Козюра. Якщо раніше ви давали волю емоціям, висловлюючи й відстоюючи власну позицію, то тепер – значно стриманіші. Чи слід пов’язувати більшу виваженість керівника фракції «Наша Україна» з тим, що містом керує інша людина?
– Скільки людей – стільки й думок. Звичайно, життя постійно дає уроки. Певно, люди з аналітичним складом розуму, а я зараховую себе до таких осіб, завжди намагаються аналізувати свої вчинки, робити висновки. Окрім того, в кожного з нас присутні якісь емоції. Іноді їм даєш волю. Інша справа, що я налаштований на конструктивну співпрацю з міським головою. Вам вирішувати, яким я став і яким був, однак зауважу: безумовно змінююся й роблю висновки.
– Кому належить ідея створення групи «Рідне місто»?
– Це – безпосередньо моя ідея. Спілкувався з цього приводу з Миколою Ярославовичем. Між іншим – немало. Врешті взявся за її реалізацію. Сьогодні в групі працює одинадцять чоловік, є певна вага, й у раді відбулося переформатування. Як на мене, це надзвичайно позитивно впливає на конструктивну роботу і представницького органу, і голови.
– Об’єднавши депутатів у групу «Рідне місто», намагалися створити противагу іншій групі, котра не була настільки лояльною до міського голови, чи в такий спосіб спробували посилити власні позиції, адже до ради потрапили лише двоє нашоукраїнців?
– Думаю, ви погодитеся, що один у полі не воїн. Міському голові було досить складно маневрувати між політичними силами й депутатами, які іноді керувалися зовсім не інтересами громади. Спостерігаючи за тим, як складається ситуація у раді, зрозумів: не на противагу комусь, а в підтримку ініціатив Миколи Романюка необхідно змінювати формат ради. Задля цього створили групу. Сьогодні бачимо, і результати голосування – тому підтвердження, міський голова може на нас покладатися.
– Чи намагається мер вплинути на результати голосування групи?
– Не можу сказати, що міський голова впливає на хід волевиявлення, бо в раді працює електронна система голосування.
– Однак ні для кого не є секретом, що депутати активно ведуть кулуарні перемовини, укладають різноманітні домовленості…
– Навіть більше – застосовують різні способи лобізму. Тож на хід голосування Микола Романюк не впливає, тоді як на формування думки – навпаки. Група збирається щоразу перед сесією й обговорює всі моменти. Заслуховуємо кожного, а позиція керівника міста є для нас основною. Якщо рішення дійсно конструктивне, то його підтримуємо.
– Поповнення у «Рідному місті» варто очікувати, зокрема в ході 17-ї сесії?
– На сьогодні у групі працює оптимальне число депутатів. Не ставимо за мету залучити максимальну кількість людей. Головне – якісно вирішувати те або інше питання. Чи будуть у майбутньому колеги приєднуватися? Таку можливість не відкидаю.
– На партійну приналежність зважаєте, коли розглядаєте чергову кандидатуру?
–Волію розглядати питання, щойно вони надходять. Я б не випереджав події, оскільки об’єдналися не за політичними вподобаннями, а навколо проблем лучан.
– Готуючись до розмови, переглянула передвиборчу програму партії «Наша Україна» й Андрія Козюри. Документ розрахований на 10 років, а зважаючи на невисокий рейтинг партії, постає питання: чи існуватиме політична структура стільки часу? Якою бачите перспективу: впевнені, що до 2020-го «Наша Україна» остаточно не втратить позицій, чи все ж не відкидаєте можливості зміни політичних уподобань?
– До лав «Нашої України» вступив одним із перших у країні. Сталося то в день створення партії. Сьогодні не розглядаю можливості переходу в іншу політичну силу. Хоча розумію, що процеси, котрі відбуваються в середовищі «Нашої України», беруть своє. Впливати можна, але не кардинально. І це не залежить від того, з якою програмою на вибори ішов Андрій Козюра. Як депутат, незважаючи на політичну приналежність, робитиму все можливе і необхідне, аби реалізувати ті речі, з котрими йшов до людей. Власне, не мав на меті прославляти лідера чи силу, натомість волію вирішувати конкретні проблеми громади.
– Як сьогодні сприймаєте Віктора Ющенка?
– Сприймаю попереднього Президента України як доконаний факт. Він – попередній керівник держави. Те, що Віктор Ющенко – екс-глава держави, свідчить про наступне: покладені надії він не виправдав. Тому у мене як громадянина та партійця є запитання до Віктора Андрійовича. Це – так! Кожен із нас відчував піднесення і свободу, яка панувала під час Помаранчевої революції, кожен вірив у якісні зміни. Сподівання не виправдав ні Віктор Ющенко, ні помаранчеві сили, котрі увійшли до демократичного табору. Останні президентські вибори це й продемонстрували.
– Річницю Помаранчевої революції відзначали?
– Ні. Однак згадував, аналізував, читав повідомлення в Інтернеті, переглядав старі фото. Хоч би там як, але ми мали момент пожвавлення демократії. Сподівання, котрі народилися тоді, певно, залишаться в моєму серці на все життя. Ті емоції – ексклюзивні. Не важливо – святкував чи ні. Головне – пам’ятати і робити висновки.
– Як оцінюєте той факт, що на вшанування чергової річниці Голодомору Віктор Ющенко приїхав у одному авто з Віктором Януковичем?
– Вважаю, всі екс-президенти, не залежно від політичних вподобань, повинні об’єднуватися навколо трагічних сторінок історії України.
– Андрію Григоровичу, ви виступили ініціатором обов’язкового оприлюднення звітів депутатами. Правда, колеги до цього поставилися неоднозначно…
– Якщо люди віддали комусь мандат довіри, то необхідно докласти максимум зусиль, аби її виправдати. Окрім того, в законі визначено: депутат зобов’язаний (це – обов’язок, а не його право) звітувати. Не дарма кажуть, що народ повинен знати героїв. Громаді має бути відомо, хто і які питання ініціював, хто які проекти рішень вносив, хто за них голосував. Інакше мандат довіри не виправдати. Як на мене, потрібно будувати діалог, а не здавати папери для галочки.
– Самотужки писали власний звіт чи користувалися допомогою команди, котра з вами працює?
– Роботу за мене ніхто не виконував. Однак формалізований звіт особисто не писав. Про це кажу відверто. Кожен депутат, і я також, має помічників. Звичайно, працюють на громадських засадах. Саме вони й допомогли оформити звіт, проаналізувавши все зроблене за рік.
– Андрій Козюра не перший день «воює» з МАФами та пивними наметами. Скільки таких закладів зникло з вулиць міста, відколи ви стали перейматися цією проблемою?
– Відповім щиро: в цей момент статистику не готовий надати. Однак скажу, що виступаю прихильником того, аби будь-який бізнес вели цивілізовано. Якщо є правила гри, то вони – однакові для всіх, винятків не має бути. Так, розвитку малого бізнесу потрібно сприяти, але в межах законодавчого поля. При цьому – не нехтуючи базовими речами: здоров’ям молодого покоління, організацією дозвілля. Тому й маю претензії до МАФів, «пивняків» і «рюмочних», які облаштовано в місті, де потрібно й не потрібно. Категорично проти, аби такі об’єкти були біля шкіл, дитячих садочків, лікарень та інших соціальних закладів. Не потрібно ці «пивняки» тикати людям під вікна.
– Нині активно ведеться розбудова колишнього кафе «Буратіно», до співвласників якого зараховують і вас. То – дійсно майно Андрія Козюри?
– Я не є засновником кафе «Буратіно», якщо говорити мовою юриспруденції.
– Чому ж тоді ваше авто часто можна побачити неподалік?
– Тому, що цей об’єкт обслуговую згідно з юридичним договором. При чому роботу виконую якісно. Цілком можливо, автомобіль там бачили. Ні для кого не секрет, що за потреби виїжджаю до клієнтів.
– Депутатський значок, який прикрашає сьогодні лацкан вашого піджака, носите щодня?
– Ні. Лише тоді, коли необхідно бути присутнім на офіційних заходах чи зустрічах.
– Чи випадало Андрієві Козюрі використовувати депутатський мандат задля задоволення власних потреб? «Махати» документами обранця доводилося?
– (Сміється, – авт.). Скажу чесно: ніколи не «махав» мандатом. Принципово, аби мене знали за конкретними справами. Зрештою, людям відома моя позиція з багатьох питань. Унаслідок цього й склався авторитет. Який? Вам і громаді робити висновок. Сподіваюся, що використовувати мандат так і не доведеться, хоча, кажуть, зарікатися не варто.
– Ваші колеги з попереднього скликання користувалися депутатськими преференціями й отримували безкоштовно ділянки. Свідчення тому – земельний скандал, який вибухнув під завісу каденції. Та й нині обранці-свободівці не приховують, що мають відповідні документи. Андрій Козюра дістав землю за часів депутатства?
– Якщо дійсно бачили список, то моє прізвище там відсутнє…
– Так у тому й справа, що виявила.
– Такого просто не може бути, бо ділянки в Луцьку не отримував. Та й за ціль не ставив, оскільки житлом забезпечений. Не претендую і ніколи не претендував! А інформація, яку маєте, не обґрунтована і не підтверджена.
– Цікаво… То – відповідь на офіційний запит журналіста, котрий підписав тодішній Луцький міський голова Богдан Шиба.
– Це – неправда.
– Але ж існує рішення Луцької міської ради про надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування цегляного гаража громадянину Козюрі Андрієві Григоровичу на вулиці Коперніка?
– Це – інша справа. Під гараж – так, але ж не під житло! Ви запитували про інше. Та й то – не виділення землі, а оренда. Біля будинку, де проживаю, дійсно є гараж, котрий встановлено з дотриманням усіх будівельних норм. При чому, Козюра – не виняток. Біля цього гаража стоять більше 10-ти аналогічних споруд, які належать моїм сусідам. Іншого способу, ніж виділення земельної ділянки, законодавець не передбачив. Але я не приватизовував землю, лише взяв в оренду і сплачую в міський бюджет.
– А якою є позиція Андрія Козюри щодо виділення землі представникам влади? Такі рішення підтримуєте чи ні?
– (Пауза, – авт.). Відповісти однозначно – складно. Чому? Бо Конституція і Земельний кодекс містять положення, які дають можливість кожному громадянинові скористатися правом на отримання однієї земельної ділянки безплатно. Чи має таке право депутат? Не депутат, а громадянин. Однак якщо він є обранцем, то такі дії певною мірою кидають на нього тінь. Я голосую, вивчивши конкретну ситуацію, але загалом не є прихильником таких моментів. Депутат не повинен отримувати матеріальних благ, земельних ділянок від своєї депутатської діяльності.

Розмовляла Світлана ГОЛОВАЧУК.

Фото з особистого архіву Андрія КОЗЮРИ.

“Волинська газета” 8 грудня 2011р.