Нетлінний подвиг солдатів Великої Вітчизняної війни став для нас, нащадків, високим зразком мужності, сили духу, самопожертви, тяжкої праці, а водночас святою пам’яттю за тими, хто віддав життя за свободу Батьківщини.

У цей знаменний день щиро бажаю Вам, дорогі ветерани, міцного здоров’я та довголіття, любові та шани, ясного неба та віри у славне майбутнє.

З повагою

депутат Луцької міської ради Андрій Козюра

Це прекрасне свято стало справжнім символом весни, з яким пов’язані надії на кращі зміни адже ви, чарівні  жінки, даруєте нам головне – життя, кохання і натхнення.
У цей прекрасний день від усієї душі бажаю Вам величезного жіночого щастя, радості від близьких людей, душевного комфорту, родинного добробуту та щирості почуттів.

Спасибі вам за Вашу красу і чарівність, розуміння і терпіння.

Хай тепло цього прекрасного весняного свята зігріває Ваші серця, а кожен прийдешній день дарує Вам радість, впевненість, щастя і любов!

З повагою                                          депутат Луцької міської ради  Андрій Козюра

Тому сьогодні на меню фреш за розмовою з Андрієм Козюрою, депутатом Луцької міської ради, керівником фракції “Наша Україна”, генеральним директором товариства з додатковою відповідальністю «Юридична компанія «Ліга Права», головою громадської організації «Громадська ініціатива».

Чому Ви все ж замовили не каву?

Кава – це сильний допінг… В моєму житті й так вистачає адреналіну…

В які моменти Ви все ж п’єте каву?

Коли дуже втомлений сідаю за кермо, особливо, в далеку дорогу. Я насправді дуже люблю смак кави, але як допінг вона мені не потрібна, в мене й так енергії вистачає.

Шалений темп – це спосіб Вашого життя?

Так! Я для себе зрозумів одну дуже просту річ, що людина повинна мати ціль. Ціль життя – життя з ціллю. Кожен раз, досягаючи цілі ми бачимо нову, цікавішу і більш бажану вершину… десь там в висоті…  і звичайно, інколи хочемо її підкорити з першої спроби, але якщо не виходить – нічого страшного! Потрібно працювати, робити тверезий розрахунок, чітко визначати свою ціль і шлях її досягнення, готувати себе для підкорення своєї вершини. Тому, виходить так, що життя – це боротьба…  Якщо ти підготовлений, енергійний, цілеспрямований, то вікно для досягнення цілі обов’язково відкриється.

- Які вершини Ви вже підкорили?

- Напевне, всі вершини ще попереду, про мої справи і здобутки не мені говорити… Але вважаю себе самодостатньою людиною, бо побудував свою юридичну структуру. За 4 роки депутатства в міській раді, щось зробив для міста, наприклад, стратегічний документ – «Статут територіальної громади міста», ряд інших документів. Основне в житті – яких би цілей ти не досягав, як би не складалися обставини, завжди треба твердо стояти на ногах, бути в сідлі, бо є дуже багато обставин, які можуть збити тебе з курсу. Логіка в тому, щоб завжди бути цілеспрямованим, ніколи не опускати руки і при цьому залишатися людиною! Є життєва філософія – можна змінювати цілі, але ніколи не змінювати цінності.

- Чим у своєму житті Ви все ж пишаєтесь?

Я пишаюсь тим, що коли розпочинав «ставати на ноги»  не брав ні від кого, ніякої допомоги. На початку 2002 року, у нас з партнером був один стіл, один комп’ютер на двох, по 50 гривень в кишені і ми думали, що робити, чим займатися, як заробляти, аби бути самодостатнім. Ми виходили з роботи о третій ночі, а в 9 ранку – знову на роботу. Тоді в нас була мета – мінімальний достаток. Через рік ми вже твердо стояли на ногах. Ось коли ми заробили перші серйозні гроші, я ніби провалив головою стелю – для мене відкрилися інші горизонти, які стосуються духовного життя, змінилися пріоритети, цілі.

Пишаюсь і тим, що найперші мої гроші  заробив власною працею в 12 років – збирав бессмертник, а мій дід продав його, а в 14 років вже працював на току- це досить важка фізична робота для юнака.

Ви справляєте враження надзвичайно енергійної людини. Так завжди було?

- Так! Абсолютно. Завжди був «енерджайзером», і займався усім, на що вистачало часу – спробував себе в усіх можливих гуртках, видах спорту, хоч і знав у школі алгебру на «4», але все-одно ходив на гурток з економіки… Чесно кажучи, мені це не дуже імпонувло, але батьки ще з раннього віку привчили мене до самостійності і дисципліни. Вже з п’ятого класу мій щоденник перевіряли всього раз чи два на місяць, але вчився я добре, закінчив школу зі срібною медаллю… зауваження були хіба що стосовно поведінки. Бешкетником був – в мене з дитинства багато шрамів, вічно були збиті коліна, лікті. І з велосипеду падав багато разів, поки не зрозумів, що їзда на швидкості 45 кілометрів на велосипеді, тримаючи руль однією рукою, може мати погані наслідки, тоді ледь не зламав ногу.

- Тобто вчитесь лише на своїх помилках?

- Переконаний, що навчитися можна лише на своїх помилках. Життя дуже часто нас вчить, головне швидко засвоювати ці уроки, бо другий урок на ту ж саму тему пройде набагато важче! Дай нам Бог, мати достатньо мудрості для цього. Бо розуму, ерудованості й обізнаності не достатньо – для прийняття життєвих рішень потрібна мудрість. Так ось швидко засвоєні уроки життя – це і є та мудрість.

- Можете згадати якийсь з таких уроків у Вашому житті?

- Їх було дуже багато. Колись я для себе зрозумів, що корінь всіх проблем, причини всіх подій потрібно шукати в собі. Ми самі створюємо свою долю. Це розуміння дало мені дуже багато в житті. Тепер для мене головне, не переступати через свою життєву філософію, совість, деякі речі мають бути святими. Які це речі – кожен визначає для себе індивідуально.

Які це речі для Вас?

- Не діяти підло, не підставляти людей. Те що ми думаємо і робимо, те, що випромінюємо, повертається до нас в геометричній прогресії, помножене в кілька разів. Набагато комфортніше почувати себе серед людей, яким ти довіряєш і які, відповідно, й тобі бажають добра. Є речі, якими не можна ризикувати, нізащо, ні за які гроші – це святе – сім’я, дружба. Прихильність можна купити на деякий час, але справжні стосунки не вимірюються ніякими матеріальними одиницями. Так само не можна торгувати, розмінюватись, чи зважувати, скільки може коштувати твоє ім’я, адже – це найдорожче, що є у людини. Здобути репутацію відповідальної, принципової людини непросто. Ти можеш багатьом не подобатись, але тебе поважатимуть навіть вороги за міцну життєву філософію, тверду позицію.

Час – це також величезна цінність для мене. Дейл Карнегі говорив: «Дай мені Боже, ніколи не озиратись назад і не жаліти про втрачені хвилини». Я не хочу сидіти в 60 років на лавочці і казати: «Ех! А ми могли….». Моя позиція – якщо могли – то зробили, а якщо не зробили, значить не хотіли! Все дуже просто! Президентами, полководцями не народжуються – всі рівні! Тільки хтось випрацьовує свій характер, стержень, хтось правильно будує свою філософію, швидко вчиться, а хтось нічого не робить, чекає, поки «щось впаде з неба». Але навіть якщо й пощастить, то людина не зможе зрозуміти цінність того, що йому дісталось, і все-одно усе втратить. Логіка в тому, аби правильно використовувати свій час, можливості, бути наполегливим, впертим, аналізувати свої помилки – і нехай не все вийде з першого разу. Та справа, за яку ти берешся – чи це громадська діяльність, чи бізнес, має бути щирим, твоїм, не награним. Те, чого ти справді хочеш. Я буду використовувати всі можливості реалізувати себе. Намагатись лишити після себе достойні справи. Як в тій мудрості – коли людина народжується, вона плаче, а всі навколо радіють, а коли помирає – то посміхається, а всі навколо плачуть, ці обставини не мають права помінятися в житті. Це значить, що людина достойно прожила життя.

Яка ж у Вас ціль?

- Знаєш, багато людей зараз переїздять закордон, бо стверджують, що не можуть себе реалізувати в Україні, не вірять, що можна змінити в цій країні людські погляди, філософію, владу. Але я реаліст. Я відкриваю свій паспорт і там написано – українець. Я не хочу бути німцем, чи американцем, яким би медом не було там помазано! Тут жили мої діди-прадіди, тут живуть мої батьки. Я патріот до мозку кісток.  Я переконаний, що все залежить від нас, рано чи пізно нам вдасться все змінити, кому як не нам наводити порядок в державі, в місті. Але з початку у себе треба запитати: «що ти зробив, аби щось змінити?» Потрібно дисциплінувати себе, і почати зі свого дому… Зміни можуть відбутися лише нашими руками.

В країні є багато людей, які думають так само, в правильному напрямку і я переконаний, що прийде час, коли ми всі станемо однією командою…

- Чому про Андрія Козюру стільки пишуть і говорять – і поганого і хорошого, Ви – суцільний інформаційний привід…

Коли говорять, значить щось людина робить. Коли людина одобрює мої дії, вона рідко залишить коментар «Молодець!». Проте, є багато людей, яким не подобаються ті, хто щось роблять, пропонують, проявляють ініціативу, досягають. Є люди, які не зацікавлені, щоб молоді, енергійні політики працювали, хотіли щось зробити, змінити, об’єднувались, бо тоді вони – справді сила, а хто хоче визнавати себе слабшим? Напевне, це наша українська натура– моя хата скараю, я нічого не знаю. Як у тому анектоді: «Бог питає: «Що ти хочеш отримати? Але май на увазі, те що ти отримаєш, твій сусід отримає вдвічі більше, а той відповідає: То відрубай мені руку!». Ось у чому причина негативу.

А по-друге, я прекрасно розумію, що будь-які ЗМІ створені для того, аби заробляти гроші.  Тож першочергове завдання журналістів таких ЗМІ – створити цікавий інформаційний привід і підняти рейтинг видання. Нехай говорять. Навіть якщо тема викликає в людей негативні емоції – це добре, бо люди починають цікавитись проблемою, роздумувати над нею… байдужість – це набагато гірше. Коли мене перестануть критикувати, це означатиме, що я нічого не роблю!

- То вас це зовсім не бентежить?

-  Не люблю плітки. Таким займаються люди, яким нічого робити. Якщо ж ти займаєшся правильними речами, вболіваєш за щось, то часу навіть і думати про дурниці немає!  Але з плітками нічого не поробиш. Справді, інколи не встиг сказати, а інші вже обговорюють, що ти зробив. Є люди, які можуть запитати в очі, те що їх цікавить, але таких дуже мало. Більше стратегів, які розуміють, що краще за них цю тему ніхто не дофантазує – десь щось почули і пішло-поїхало! Мене тішить і смішить негативна реакція людей. Коли ми розмістили біг-борди і їх обкидали фарбою, мені було прикро, але й  потішило, бо це означало що опоненти, яких не влаштовує моя позиція на деякі принципові речі, більше ніяк повпливати на мене неможуть, окрім того, це означає, що вони не готові на розмову віч-на-віч, не здатні йти на відкрите конструктивне  обговорення, для них прийнятніше встромити ножа в спину от-такими «чорними методами». Значить – наша позиція  чітка, і йдемо ми в правильному напрямку. Ціль правильна і ясна.

Сама неймовірна чутка про Вас?

Мені розповідають різні чутки про мене, але я намагаюсь про це не думати і не накопичувати таку інформацію в своїй голові. Ще про це не вистачало думати – я ж знаю як воно є в дійсності. Нехай балакають, а ми тим часом не говоримо, а діємо.

Інколи пресу немає часу почитати. Ось ношу скрізь за собою «Коментарі» – треба дочитати до кінця тижня, а то там новий випуск вийдеJ))

А окрім газет що читаєте???

Інтернет. Книги читаю в основному на ніч і на вихідних. Останнім часом перечитав всі праці Робіна Шарми – колишнього юриста, а тепер – одного з самих відомих спеціалістів Америки з питань лідерства. Хороша книга, всім рекомендую. Зараз читаю Тоні Бьюзена «Супермислення». Роман «Берестечко» Ліни Костенко недавно прочитав.

Як відпочиваєте, окрім читання книжок?

В суботу намагаюсь зустрічатись з друзями. Рутина, метушня постійно нас затягує, але треба знаходити час на приємні речі, спілкування з близькими людьми, родиною.

Ваше побажання нашим читачам

Бажаю всім повноцінно жити, дихати на повні груди і ні про що ніколи не жалкувати. Щирих посмішок, позитивного настрою та приємних несподіванок.

Вато зауважити, що за рішеннями судів на користь чорнобильців, що судилися, стягнуто шість мільярдів гривень. Логічно, що відсуджених грошей пільговикі не побачать, бо їх просто немає.

На виконання постанови КМУ від 23.11.2001 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають перерахунку з 1 січня 2012 року розміри пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, та у зв’язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, розміри пенсій дітей-інвалідів з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 1 липня 2012 року — розміри пенсій для інвалідів з числа потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Міністерство вказує на те, що у 2012 році аж на 85% буде збільшено видатки на комплексне медико-санітарне забезпечення та лікування. У грошовому еквіваленті воно дорівнює 21, 3 мільйона гривень на 47 тисяч 570 чорнобильців. осіб. Для порівняння на фінансування Генпрокуратури у 2012 році передбачено 2, 500 мільярдів гривень, Президента — 1,438 мільярда гривень, на санаторії президентської ДУСі — 102, 6 мільйонів гривень.

Разом з тим Мінсоцполітики посилається на Меморандум про взаємодію між КМУ і Всеукраїнською громадською організацією «Союз Чорнобиль України» та Українською спілкою ветеранів Афганістану, в якому визначено перелік зобов’язань Уряду щодо подальшої співпраці. При цьому міністерство повідомляє, що Уряд не брав на себе зобов’язання щодо забезпечення виплат за судовими рішеннями. Іншими словами уряд фактично самоусунувся від виконання судових рішень, а піклування про підвищення рівня життя пересічних українців не входить до кола його обов’язків.

У цьому контексті варто нагадати, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної ради України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судове рішення ухвалюється іменем України і є обов’язковим до виконання на всій території України як фізичними, так і юридичними особами, у тому числі і Пенсійним фондом.

Проте наразі виконання зобов’язань влади перед чорнобильцями видається доволі сумнівним, адже держава фактично не в змозі виконувати зобов’язань, які політики поклали на державний бюджет різноманітними «пільговими» законами.

Під час реконструкції проспекту Волі та його розширення на 15 м від вулиці Шопена до вулиці Чехова (протяжність 970 м) будуть замінені більшості каналізаційних труб, які не відповідають санітарним нормам. Замінять також кабелі. Питання світильників ще не вирішено, хоча за попередніми даними, залишаться двосторонні на тролейбусних опорах, які освітлюватимуть як проїжджу частину натрієвими лампами, так і тротуар металогенними лампами. Вони забезпечать «біле світло», у якому зелені насадження матимуть особливо привабливий вигляд.

Від вулиці Шопена до гімназії № 4 імені Модеста Левицького планується мощення бруківки та знесення усіх квітників, натомість до вулиці Сенатора облаштують аж чотири сучасні квіткові клумби. Бруківку вздовж усього проспекту буде перекладено. Саме через це постало питання видалення старих дерев. Перший заступник міського голови Святослав Кравчук запевнив, що видалення старих дерев більше не проблема, адже «у сучасному світі технології дозволяють садити молоді, але дорослі дерева, які уже через рік – два сформують повноцінну крону. Тому триматися за старі, уже й аварійні дерева немає сенсу». Міський голова також наголосив: «Зараз напрацьовуються пропозиції, бачення професіоналів, проте ці питання обов’язково будуть винесені на обговорення громадськості» та запевнив, що усі роботи по обох проектах завершаться до осені 2012 року. Тролейбуси курсувати не припинять, щоправда на час ремонтних робіт буде забезпечено лише односторонній рух.

Під час зустрічі йшлося також про реконструкцію вулиці Горького в рамках створення Центру надання адміністративних послуг та проспекту Волі.

Відповідно до попереднього плану рух по вулиці Сенаторки Левчанівської залишиться одностороннім. Заплановано благоустрій двох автомобільних парковок та скверу. Сквер, вихід на Горького з вулиці Лесі Українки, стоянки планується викласти бруківкою, проїжджу частину облаштують новим асфальтовим покриттям. Декоративні світильники буде розміщено лише у сквері, решта вулиці освітлюватимуть уже звичні для лучан вуличні ліхтарі.

У присутніх виникла дискусія з питання відновлення фонтану, хоча його обслуговування та реконструкція не вимагатимуть значних коштів, та щодо громадських вбиралень, які зараз перебувають у приватній власності.

Кошторис реставрації цього проекту складає 1 млн 200 тис. грн  (без фонтану та вбиралень). Микола Романюк попросив починати роботи уже найближчим часом: закладати бордюр, проводити благоустрій,  щоб у стислі строки можна було оголосити та провести тендер.

http://www.viche.lutsk.ua/view.php?art=4707

Фінансових можливостей ОДНІЄЇ УКРАЇНСЬКОЇ РОДИНИ, яка у скрутний час виховує двох дітей, очікує на третю та здійснює опікунство над молодшим братом мами Стасика, недостатньо для перемоги над хворобою.

Дорогі волиняни, допоможіть врятувати життя маленького мрійника та життєлюба.

ТІЛЬКИ ПОСИЛЬНА УЧАСТЬ КОЖНОГО З НАС У ДОЛІ СТАСИКА ВРЯТУЄ ЙОМУ ЖИТТЯ!

РЕКВІЗИТИ РАХУНКУ ДЛЯ ОХОЧИХ ЗДІЙСНИТИ БЛАГОДІЙНИЦТВО І ДОПОМОГТИ У БОРОТЬБІ ІЗ ВАЖКИМ НЕДУГОМ: Волинська ОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», код банку (МФО) 303569, отримувач: Косинська Ольга Сергіївна. Код (ЄДРПОУ) 3019000745. При безготівковому зарахуванні 2625117814

Призначення платежу: поповнення карткового рахунку. КОСИНСЬКА О. С. № 0762847800.

Телефони: мами Олі +380997233702, тата Віталія +380506863109, тьоті Інни +380992330488

«ДОПОМАГАЮЧИ ІНШИМ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ, МИ ОТРИМУЄМО ЩЕПЛЕННЯ ВІД ПОДІБНИХ СИТУАЦІЙ У НАШОМУ ЖИТТІ!!!»

У зв’язку з цим міська влада вирішила піти шляхом оптимізації видатків в галузі. Майже одночасно містом поповзли чутки про те, що вчителів та працівників садочків змушують за свій рахунок іти у неоплачувані відпустки, скорочуються навчальні години, графіки роботи навчально-виховних закладів, окремих ставок вчителів.

Де взяти кошти для луцьких освітян депутати вирішували на січневій сесії. За словами начальника управління освіти Олега Гребенюка ситуація з нестачею грошей на потреби освіти була прогнозованою. Він пояснив, що державне фінансування для луцьких освітян обсягом 230 мільйонів гривень планувалося ще в серпні минулого року, але потому були передбачені зміни збільшення мінімальної заробітної плати та інших виплат у 2012 році. Тільки через це, за словами Гребенюка, забракло більше 9 мільйонів гривень. Начальник управління освіти міськради також роз’яснив, як розраховуються витрати на одного учня на рік і чому в різних школах ці витрати різні. Водночас зауважив, що бачить три шляхи вирішення проблеми: за рахунок «внутрішніх» резервів галузі освіти економити, нічого не робити, або ж чекати додаткових фінансових надходжень. Власне, перший і останній зі шляхів, стверджує головний освітянин міста, найбільш реальні.

На закиди окремих депутатів про те, що міська влада нічого не робить для виходу із ситуації Луцький міський голова Микола Романюк зауважив, що листа до центральної влади уже відправили й поінформували Кабмін про проблеми.

Зрештою після тривалого обговорення та пошуку винних за пропозицією депутата Андрія Осіпова обранці створили тимчасову контрольну комісію, яка з’ясовуватиме причини та шляхи виходу із кризової ситуації в освіті. До групи увійшли 14 депутатів міськради.

]]> http://koziura.com.ua/2281/feed 0 http://koziura.com.ua/2277 http://koziura.com.ua/2277#comments Wed, 01 Feb 2012 13:00:17 +0000 admin http://koziura.com.ua/?p=2277 Через борги у понад 2 мільйони гривень у Луцькій міській клінічній лікарні змушені зменшити витрати на харчування пацієнтів. На один ліжко-день витрачатимуть 3,4 гривні.

Про це 26 січня під час підсумкової медичної ради розповіла головний лікар закладу Лариса Духневич, повідомляє видання Волинські новини.

За словами головлікаря, установа працює в дуже напруженому режимі. «Двері нашого травмпункту – відкриті постійно, до нас везе людей швидка допомога. Часто в швидких кажуть, що шанси на виживання пацієнта – більші у нашому закладі», – зауважила медик.

Вона відзначила, що 25% пацієнтів лікарні – сільські жителі. «Це накладає великий тягар. Їдуть з різних областей і районів», – каже Духневич.

Щодо фінансової ситуації в закладі лікар повідомила, що 2011 рік заклад завершив з боргами обсягом 2 мільйони гривень. У зв’язку з важким фінансовим становищем медустанова змушена скорочувати витрати на харчування пацієнтів. Замість 4,1 гривні за один ліжко-день – 3,4 гривні. Єдина надія на кошти пацієнтів і певні благодійні внески, спецкошти. Виникають проблеми при закупівлі медикаментів. Протягом року ціна на препарати невпинно зростає. Лише великі компанії можуть дозволити собі утримувати її на одному рівні», – бідкається головний лікар.

Згадала лікар і про проблему відсутності у місті витверезника, що часто стає причиною інцидентів у медичному закладі, зокрема через некультурну поведінку пацієнтів «під мухою».

Також вона згадала про збитки від негоди. Унаслідок сильних опадів навесні і влітку 2011 року неодноразово відбувалося підтоплення будівель лікарні. Зі слів лікаря, найбільше постраждали приміщення стерилізаційної і підвал адміністративного корпусу. «Спеціальною комісією міської ради проведено оцінку нанесених збитків, які склали більше 500 тисяч гривень», – констатувала вона.

У цьому контексті не можна не згадати, що фінансування медицини у 2012 році скорочено на 0,5 мільярда гривень. У 2011 році через Мінохорони здоров’я йшло 7,548 мільярда. У 2012 році – 7,068 мільярда. Виходить по 154 гривні на рік на людину. Проте, якщо порахувати з відомими своєю чесністю тендерами Мінохорони здоров’я, то громадяни України ще й залишаться винними.

Показово, що таке затягування пасків відбувається на тлі відвертого «розкошування» генпрокуратури – фінансування зросло з 2,200 до 2,500 мільярдів, МВС – з 13,858 до 14,434 мільярдів, Президента з 1,388 до 1,438 мільярда. Додамо, що збільшення витрат цих структур регулярно тривало і в 2010, і в 2011 роках. Шалені кошти витрачаються на агентства по обслуговуванню ЄВРО-2012. А усі витрати з ЄВРО-2012 у 2,5 разів перевершують витрати на медицину.

Однак, не всі хворі в Україні отримуватимуть кашу на воді із чаєм без цукру. У 2011 році медичне обслуговування нардепів і керівників становило 300 мільйони гривень. А у 2012 році становитиме вже 465 мільйони. На лікування ветеранів війни та інвалідів, з бюджету 2012 року виділяється 107 мільйонів гривень, а на санаторії президентської ДУСі – 102,6 мільйони.